5 липня — день, про який боляче згадувати, але неможливо мовчати.

У 1941 році органи НКВС скинули з моста вагони із в’язнями у річку Дністер. Без суду, без пощади, без права на життя… Сотні зламаних доль, людських історій, що назавжди залишились під водою.

Цього дня, заступники міського голови, начальники відділів та працівники структурних підрозділів прийшли до пам’ятника — принесли квіти, запалили лампадки. Щоб вшанувати. Щоб подякувати. Щоб не забути.

Пам’ять — це не лише про минуле. Це наш обов’язок перед майбутнім.

Нехай кожне життя, загублене в ті страшні дні, буде вшановане нашою правдою і нашою боротьбою за вільну Україну.