З метою привернення уваги до глобальних масштабів дитячої праці, а також до дій і зусиль, необхідних для її ліквідації Міжнародна організація праці (МОП) у 1997 році започаткувала 12 червня щорічно відзначати Всесвітній день боротьби з дитячою працею. З 2002 року подія відзначається під егідою ООН.

Сьогодні в усьому світі близько 218 мільйонів дітей працюють. Діти не відвідують школу і майже не мають часу на ігри. Багато з них не отримують належного харчування чи догляду. Вони позбавлені можливості бути дітьми. Більше половини дітей піддаються найгіршим формам дитячої праці, таким як робота в небезпечних умовах, рабство або інші форми примусової праці, незаконна діяльність, включаючи торгівлю наркотиками і проституцію, а також участь у збройних конфліктах.

В умовах повномасштабної війни в Україні питання дитячої праці набуває підвищеного значення, Офіс Уповноваженого щодня отримує звернення від громадян України з тимчасово окупованих територій щодо порушення їхніх прав, у тому числі стосовно використання дитячої праці та мілітаризації наших дітей (http://surl.li/hxxtm).

Усі діти мають право на захист від дитячої праці. Це право передбачено низкою міжнародних актів:

• Принцип 9 Декларації прав дитини встановив, що дитина не може прийматися на роботу до досягнення належного вікового мінімуму; їй у жодному разі не повинні доручатися чи дозволятися роботи або заняття, які є шкідливими для її здоров’я або перешкоджають її освіті, фізичному, розумовому чи моральному розвитку.

• Конвенція про права дитини визнала право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може являти небезпеку для здоров’я, бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоди її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку;

• Європейська соціальна хартія забезпечила права дітей на надання належної освіти та соціального захисту, визначила мінімальний вік для прийняття на роботу для обмеження доступу до небезпечних форм праці;

• Конвенція Міжнародної організації праці № 182 про найгірші форми дитячої праці, ратифікована Україною у 2000 році, визначила необхідність боротьби з рабством, сексуальною експлуатацією, залученням до збройних конфліктів тощо.

Порядок застосування праці дітей в Україні визначається законодавством України про працю. Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються дане питання є Кодекс законів про працю України. Праці молоді, в тому числі і неповнолітніх дітей, присвячена глава XIII даного Кодексу (статті 187 — 200).

Трудовим законодавством України враховані особливості праці неповнолітніх:

• загальний вік прийому на роботу з 16 років;

• скорочений робочий тиждень;

• заборона працювати вночі та позаурочний час;

• заборона працювати на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах;

• щорічні відпустки неповнолітнім працівникам надаються у зручний для них час;

• виплата заробітної плати за скороченої тривалості щоденної роботи в такому самому розмірі, як працівникам відповідної категорії за повної тривалості щоденної роботи (ст. 194 КЗпПУ);

• щорічна відпустка тривалістю один календарний місяць, що повинна надаватися будь-якої пори року за бажанням (ст. 159 КЗпПУ).

Відповідно до статті 3 Конвенції про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці №182, примусова чи обов’язкова праця належить до однієї з найгірших форм дитячої праці.

Стаття 43 Конституції України забороняє використання примусової праці та використання праці неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах.

Відповідно до статті 150 Кримінального кодексу України, експлуатація дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання її праці карається карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров’я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві, – караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Якщо ж такі дії були вчинені у складі організованої групи, вони караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Повідомити про трудову експлуатацію дитини можна шляхом звернення до:

• Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

• Освітнього омбудсмена;

• Національної поліції України;

• Державної служби України з питань праці (з питань дотримання законодавства про працю, в тому числі неповнолітніх).