Укриття населення
Укриття населення в захисних спорудах – це комплекс заходів із завчасним будівництвом захисних споруд, а також пристосуванням наявних приміщень для захисту населення та підтримання їх у готовності до використання.
Захисні споруди призначені для захисту людей від наслідків аварій (катастроф) стихійних лих, а також від дії, як зброї масового знищення, так і звичайних засобів нападу і вторинних вражаючих факторів.
У сховищах, протирадіаційних укриттях підлягають укриттю:
працівники працюючої зміни суб’єкта господарювання, які продовжують свою діяльність в особливий період;
хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров’я, які не підлягають евакуації або не можуть бути евакуйовані у безпечне місце.
Для захисту непрацюючого населення від деяких факторів небезпеки, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій у мирний час та дії засобів ураження в особливий період використовуються споруди подвійного призначення (наземні або підземні споруди) та найпростіші укриття:
підвальні, цокольні і перші поверхи об’єктів цивільного і промислового призначення;
тунелі (автодорожні, магістральні, пішохідні);
підземні склади;
споруди котлованного типу (автостоянки, паркінги, гаражі, підземні торговельні центри, підприємства громадського харчування, магазини);
колишні оборонні об’єкти та бази;
підземні гірські виробки, печери та інші підземні порожнини різного призначення;
інші об’єкти, які за своїми технічними характеристиками та захисними властивостями можуть бути використані для укриття населення.
У разі відсутності в радіусі 500 м від будинку захисної споруди для укриття можна використовувати підвальне приміщення, (підвал) багатоквартирного будинку, підвал (льох) власного будинку, цокольні приміщення у приватних помешканнях.
